ПОДПИСКА НА НОВЫЕ СТАТЬИ

При оформлении подписки на новые статьи Вы будете получать на ваш адрес электронной почты только уведомление о новой статье и никаких рассылок или рекламы.


«ПРИГОДИ ЦУКРИКIВ»…

01.03.2011 21:37

     Девушка-журналистка из журнала «Международный туризм» попросила написать статью про Кульчицкого как достопримечательность Украины… Чего не сделаешь для родного Отечества - пишу…

     Но интересно то, что Алена увидела у меня на блоге заметки про сахар и написала мне следующее:
     «Сергей, сахарки - близкая мне тема - у меня во Львове лучшая подруга их коллекционирует, и я для нее по всем кафешкам во всех странах сахарки собираю (как и все ее друзья, друзья друзей и знакомые). В Чехии сделала для нее вот такую штуку :-)…»
     И прислала ссылку на занимательную историю под названием «Пригоди цукрикiв».
     Алена Крушинская (так ее зовут еще одного сахарного фаната ) сама срежиссировала эту историю (талантливый автор ) и сама ее отсняла (талантливый фотограф ).
     Привожу ее ниже без изменений.
          
     У далекому-предалекому краю, у високих-превисоких горах, під стрімкою протятою скелею-брамою, куди залітають лише соколи, були собі цукрики. Жили вони у кав'ярні й чекали, коли прийде їхня черга безславно пропасти у горнятку із запашною кавою або міцним чаєм.
     І ось одного разу найсміливіші з них вирішили змінити свою долю, втекли з кав'ярні... Та вирушили у далеку подорож…
             
     Мандрівка була небезпечною. Дорогою цукрики мусили ховатися під скелями...
             
     ... і у печерах,
                              
     … під гілками дерев...
                 
     ... та поміж лісових квітів…
                    
     Виглядаючи шлях, цукрики роззиралися навколо з хмарочосів...
                          
     ... та з мостів понад прірвою…
               
     Під час подорожі вони підтримували один одного...
              
     ... і навчилися працювати в команді…
                           
     Зрештою, спустившися з гір до глибокого каньйону, вони опинилися посеред бурхливого потоку. Але ж вода смертельно небезпечна для цукрів! Що робити?
                            
     На порятунок прийшов човен, що доправив наших героїв...
                
     ... аж до автобусної зупинки, де вони змогли відпочити на лавочці. На зупинці їм вдалося застопити дивну автівку...
                    
     ...і долею випадку їх подальший шлях тривав аж до міста, де оживають легенди. Там вони оселилися у тимчасовому притулку, і навіть знайшли собі подруг!
                
     А тепер... Тепер вони всі разом чекають, коли нарешті зустрінуться із сотнями таких самих сміливців, що примандрували до цього міста з найрізноманітніших куточків світу. І чекати їм вже недовго, чи не так?
 
     Спасибо Алене за заботу о сахарных пакетиках
     Кстати, рекомендую посмотреть ее очень интересные сайты -  "Львівські ремінісценції" и "Дерев'яні храми України" – крайне творческая личность…

by Сергей Реминный. Кофейный эксперт. Блог о кофе

      

Комментарии (0)

Добавить комментарии